побаяню трохи

[p35]

Watch on YouTube

Comments

[ukurainajin]

Ну, звісно, я своїх відчуттів вам не імплантую. У «Снах Василіси Єґоровни» непоганий музичний супровід у перервах між сценками. Але сама постановка… ну, щось таке епатажне із замахом на елітарність. Хоча у Леся брутальний абсурд, і оце відео передає його атмосферу набагато краще. Ну і те, що читає автор, від групи акторів звучить якось дивно. Тому мені і здається, що «п'єси» Леся — це за своєю суттю паперові монологи.

[p35]

>«п'єси» Леся — це за своєю суттю паперові монологи

згодна, саме так найбільш органічно сприймаються, є своя особлива гармонія, такий собі андеграундний дзен))

[atejist]

Але все-таки "аудіокнижний" варіант цих п'єс якось краще сприймається, ніж паперовий. Хоча я, як істинний старий пердун, ніколи не розумів аудіокниг, мені завжди саме паперові були до душі. І тільки з творчістю Подерв'янського як познайомився з касет, так ото її у звуковому форматі й полюбив. Мабуть, для більшості поціновувачів Леся теж перше знайомство стало вирішальним. Може, якщо хтось вперше побачить п'єсу на сцені, ніколи не чувши аудіозаписів - той і оцінить театральний варіант.

Правда, я не знаю, наскільки яскравим може стати це знайомство в наш час. От їбонуті 90-ті для знайомства з Подерв'янським підходили ідеально.

немає в цьому протиріч, Лесь сам "з папірця" читає))

[p35]

це як дивитись фільм, не читавши книгу. паперове - наше фсьо, а вже потім можна щось інше задля розширення діапазону сприйняття.
моє знайомство з творчістю Леся теж було в форматі аудіозаписів, то ж манера виконання була визначальною (просодія!), тепер коли я щось його читаю, вже автоматично "чую" як би це було у виконанні автора і це добре, бо ніхто більш так не в змозі прочитати, як сам Лесь))

[ukurainajin]

Ваша правда. Може синдром каченяти. У книжковому виді мене теж не зачепило. Це треба було чути.